27 січня світ вшановує пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами однієї з найгірших трагедій двадцятого століття, Голокосту. Цей день нагадує нам про ціну людської ненависті, байдужості та мовчання.
Цей день – нагадування про відповідальність пам’ятати злочини проти людяності, щоб вони ніколи не повторилися.
Ми згадуємо мільйони загиблих і тих, хто чинив опір страшному режиму та рятував інших, ризикуючи власним життям.
Голокост став однією з найбільших гуманітарних катастроф в історії людства та безпрецедентним прикладом системного знищення людей за етнічною, релігійною та соціальною ознакою. У період з 1933 по 1945 рік нацистська Німеччина та її союзники реалізовували політику так званого «остаточного розв’язання єврейського питання», метою якої було повне фізичне винищення єврейського населення Європи.
За оцінками істориків та Меморіального музею Голокосту у США, жертвами Голокосту стали близько 6 мільйонів євреїв, серед яких понад 1,5 мільйона дітей. Окрім цього, нацистський режим знищив:
– До 500 тисяч ромів,
– Понад 250 тисяч людей з інвалідністю,
– Мільйони радянських військовополонених,
– Десятки тисяч політичних опонентів, священників, представників ЛГБТ-спільноти та інших переслідуваних груп.
Для реалізації цієї політики було створено розгалужену систему репресій. Історики нараховують понад 40 тисяч таборів, гетто, трудових колоній та місць утримання по всій окупованій Європі. Серед найвідоміших концентраційних і таборів знищення – Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Собібор, Майданек, Белжець, Дахау та Бухенвальд. Саме в Аушвіці було вбито понад 1,1 мільйона людей, більшість із яких – євреї.
Україна стала одним із центральних регіонів трагедії, де масові вбивства відбувалися не лише в таборах, а й просто неба: у лісах, ярах, біля сіл і міст. Цей етап історики називають «Голокостом від куль», оскільки сотні тисяч людей були розстріляні безпосередньо на місці проживання.
Найвідомішим символом цих злочинів є Бабин Яр у Києві, де 29–30 вересня 1941 року нацисти вбили 33 771 єврея лише за два дні. Загалом за час окупації в Бабиному Яру загинуло понад 100 тисяч осіб, включно з ромами, військовополоненими та цивільними українцями.
Масові розстріли також відбувалися в Кам’янці-Подільському, де у 1941 році було вбито близько 23 тисяч євреїв, у Рівному – понад 17 тисяч, в Одесі – десятки тисяч людей під час каральних акцій 1941–1942 років. Подібні місця трагедії існують у Харкові, Львові, Вінниці, Житомирі, Чернівцях та багатьох інших містах.
Для України Голокост є не лише частиною європейської історії, а й глибокою національною травмою. Було знищено цілі громади, які формували культурний, економічний та інтелектуальний ландшафт країни протягом століть. Усвідомлення масштабу цієї трагедії допомагає зрозуміти, що за сухими цифрами стоять мільйони зламаних доль, зруйнованих родин і втрачений пласт історії, який неможливо відновити.
