14 січня з нагоди Дня Визволення села Федорівки від нацистських загарбників відбулося вшанування пам’яті воїнам-визволителям з покладанням вінків до обеліску воїнам-односельчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної Війни та до братської могили.
Саме в ніч з 13 на 14 січня 1941 року було визволено село Федорівка.
Коли 22 червня 1941 року мирне життя людей перервала страшна звістка – війна… Увесь народ піднявся на захист своєї Вітчизни. Більше півтисячі своїх батьків, братів, синів і дочок проводжало на фронт і наше село.
Вже в серпні 1941 року німці були у Федорівці. Окупанти відразу ж встановили свої порядки, всім розпоряджалася сільська управа. В кінці серпня 1941 року майже 55 селян мобілізували до Червоної армії, а 5 вересня в село ввійшли вояки Верхмату. В тилу ворога ширився партизанський рух. У село за завданням підпільного обкому прибув 26-річний комсомолець Лахман (Загреба) Петро Іванович. Його завданням було очолити і організувати діяльність підпільно-диверсійної групи в с. Федорівка.
Першими до групи увійшли вчителі місцевої школи Жєлєзняк Петро Павлович, Шпаченко Григорій Варлампійович, учні школи, комсомольці Кукало Микола, Новохатько Олексій, Комашко Анатолій, жителі села подружжя Таран Дем’ян Порфирович та Таран Ганна Гнатівна, голова Кіровоградського комітету по спорту Федір Григорович Білявський, молоді хлопці Воробйов Петро Васильович, Головченко Микола Андрійович, Кравченко Пилип Ілларіонович, Маковій Іван Іванович, Маковій Іван Тарасович, Маковій Микола Павлович, Короповська Клавдія Тимофіївна, Замкова Ніна…
Члени групи зривають поставки продуктів фашистській армії, виводять з ладу телефонний зв’язок, збирають і передають до партизанського загону відомості про дислокацію військ ворога.
В темну ніч листопада каральний загін оточив дім підпільників, групу застали раптово. Після жорстоких катувань полонених транспортували у Кіровоград. Змучених їх вивезли в глибоку балку біля Сахарового мосту і розстріляли. ЇХ трупи було перевезено в село Федорівку і поховано на сільських кладовищах.
19 листопада фашистські мародери розстріляли завідуючого відділом політ пропаганди Лахмана Петра Івановича, Таранів – Дем’яна та Ганну, Кукала Миколу, Білявського Федора, Петра Жєлєзняка та його матір.
А до звільнення села залишалося якихось півтора місяця. На початку січня бійці Червоної армії вигнали ворога з Кіровограда і Федорівки. Загалом територія Кіровоградського району була визволена з січня по березень 1944 року.
За проявлені мужність і героїзм у боротьбі з ворогом багато жителів села Федорівка були удостоєні високих державних нагород.
На різних фронтах воювали наші земляки захищаючи мир, спокій та майбутнє. Під Москвою, Сталінградом і Леніградом, Курській дузі боролись федорівці. Понад 140 чоловік було загиблих.
Про ці буремні роки, про безсмертні солдатські подвиги неодноразово розповідали нащадкам ветерани-підпільники, колишні воїни-визволителі, про це не одному поколінню федорівчан нагадуватимуть обеліск «Трикутник» встановлений на лінії оборони, пам’ятники полеглим за звільнення села солдатам на братській могилі, обеліск воїнам-односельчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної Війни, про ці події розповідають зібрані не одним поколінням сільських жителів, школярів, вчителів експонати шкільного музею Бойової слави.
