Жертва злочину – це людина, якій заподіяно фізичну, майнову або моральну шкоду незалежно від того, визнано її у встановленому законом порядку потерпілим чи таким вона сама себе вважає.
Проблема соціальної реабілітації жертв злочинів почала хвилювати співтовариство в кінці минулого століття. У вересні 1985 року сьомий конгрес ООН із упередження злочинності й поводження з правопорушниками затвердив Декларацію головних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою. 29 листопада 1985 року Генеральна Асамблея ООН прийняла цю декларацію, вперше розробивши універсальні принципи підтримки і захисту жертв злочинів і зловживання владою.
22 лютого 1990 року уряд Англії опублікував «Хартію жертв злочинів». Відтоді в усьому цивілізованому і демократичному світі відзначають день підтримки жертв злочинів.
Серед пріоритетів свята можна відзначити забезпечення компенсації жертвам за заподіяну матеріальну та моральну шкоду. Зараз в ряді країн прийняті та діють закони, спрямовані на захист постраждалих від кримінальних дій, їх соціальну реабілітацію, компенсацію матеріальної і моральної шкоди, а також діють близько 200 програм допомоги потерпілим від злочинів, починаючи від програм допомоги потерпілим від сексуального насильства і закінчуючи муніципальними службами прибиральників місць скоєння злочинів і слюсарів, які безкоштовно вставляють замки й ремонтують вхідні двері при квартирній крадіжці.
Тож, світ намагається зробити усе для того, аби жертви злочинів відчували себе захищеними і знайшли сили повернутись до буденного життя, наша країна також прагне до цього, адже – це ознака сильної держави.
