Сьогодні Україна і весь православний світ, який живе за Юліанським календарем, відзначають Святвечір, або Багату кутю. Цього дня завершується Різдвяний піст. На столі має бути 12 пісних страв, на честь 12 апостолів.
Одна з головних традицій святкування православного Святвечора — приготування куті. Цю страву, яка складається з розмоченого зерна пшениці, заправленого медом і фруктами, ввечері їсть вся сім’я.
Святвечір є приводом для того, щоб всі рідні і близькі зібралися за одним столом після появи першої зірки на вечірньому небі. Традиційно, з появою зірки вже можна починати колядувати. За біблійним переказом, саме вона вказала волхвам місце народження Ісуса.
На столі в Святвечір завжди стояли дванадцять різних пісних страв. Зазвичай, крім куті та узвару, це були вареники, млинці, каша, борщ, рибні та грибні страви, голубці і пиріжки. Вечеря тривала протягом кількох годин. Потім господиня прибирала зі столу посуд, але кутя, узвар і ще деякі страви залишалися на столі для частування духів. Додатково ставили склянку чистої води, і залишали рушник.
Вечеря закінчувалася, але свято продовжувалося. Вся родина співала колядки, закликаючи в свій будинок гарний врожай, багатий приплід домашньої худоби і птиці, приємні, радісні події. Влаштовували цікаві ворожіння, наприклад, на стеблинках сіна, які знаходилися під скатертиною. Господарі роздавали подарунки, в першу чергу дітям, а потім і всім членам сімейства, а ті теж дарували господарям приготовані заздалегідь подарунки. Обряд дарування подарунків символізував побажання багатства і благоденства, а також демонстрував любов членів сім’ї один до одного.
У Святий Вечір люди не спали, святкували до самого ранку. Якщо хотіли відпочити, то лягали прямо в одязі, намагаючись не заснути. Свічки не гасили, вони сяяли довго, поки повністю не догорали, тому вікна будинків світилися всю ніч, створюючи в селі святковий вигляд. Члени сім’ї нічого не брали в борг у рідних, тим більше у гостей, та намагалися не виходити з двору. Це було поганою прикметою. З будинку могли вийти тільки діти, щоб віднести ритуальну вечерю своїм хрещеним, якщо ті жили неподалік. У Святий вечір не прийнято було нестримно веселитися. Люди розмовляли спокійно на господарські теми, згадували своїх предків. У цей вечір і ніч не допускалися сварки, злі слова, погані побажання, так як під вікнами підслуховували злі духи і відьми, вони могли виконати все погане, що було випадково сказано.
Рано вранці, ще до світанку, ходили від двору до двору хлопчики-віншувальники. Вони віншували з привітаннями та поздоровленнями господарям. Існувала прикмета, що цього ранку першим в будинок повинен зайти чоловік або хлопчик, це обіцяло удачу на весь рік. Тому всі чекали хлопців і пригощали віншувальники солодощами, горіхами, фруктами і дарували їм гроші.
У наш час традиції Святого Вечора дотримуються більшістю людей і в селах, і в містах. Не всі ритуали пам’ятаються, але основні звичаї – зустрічати свято всією родиною, з хорошими думками і побажаннями, з подарунками та частуваннями, як і раніше живуть і шануються українським народом.
Сам обряд колядування має ще дохристиянські коріння, коли наші пращури вшановували Сонце святом Коляди. Коли приходять колядники, важливо першим до хати впустити хлопця. Згідно зі звичаєм, він принесе в домівку мир та добробут.
Раніше на Святвечір клали пучок сіна на стіл, оскільки Ісус Христос народився в яслах, де було багато сіна. Існує на Святвечір і погодне повір’я: якщо на багату кутю іній або сніг — то літо буде дощовим.
