Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визволень. 29 січня 1918 року українці стримали наступ ворога на Київ, затримавши наступ більшовицької армії на той час, який був необхідний для укладення Брест-Литовського миру. Цей мир означав міжнародне визначення української незалежності.
24-29 січня 1918 року розгорнулися запеклі бої за станцію Бахмач. Українські війська відступили до станції Крути, на їх підтримку було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім.Б.Хмельницького у складі 400-450 курсантів, 130 осіб добровольчого Помічного Студентського курсу січових стрільців та 80 добровольців Вільного козацтва з Ніжина.
Після запеклого бою українські війська відступили зі станції Крути.
Втрати українських військ під Крутами оцінюють у більш як 300 загиблих, 27 студентів та гімназистів потрапили у полон до більшовиків, вони були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві. Наймолодшим полеглим було по 16 років. В радянський час могили загиблих під Крутами було зруйновано, історія бою замовчувалася. Вже після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в алеї національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за Україну. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. На залізничній станції Крути відкритий Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут». Бій під Крутами у 1918 році став символом незламності і стійкості українських воїнів. Століття тому держава не змогла зберегти свою незалежність, тож трагічна історія тих часів сьогодні має стати уроком для України. Битва під станцією Крути – тільки одна з чисельних битв України проти Росії. Минуло вже більше ста років , а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв. Герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Герої Крут – одні з перших віддали своє життя за Українську державу. Вони стали взірцем захисника Батьківщини, – як і «кіборги» в новітній історії України, як герої Небесної Сотні, добровольці у сьогоднішній війні.
У наших предків був звичай: у день поминання запалювати свічки і нести квіти на могили загиблих. Запалимо і ми свічки в пам’ять загиблих юнаків у боротьбі за утвердження незалежності нашої України.
