Географічне положення
За 25 км від міста Кропивницький у неглибокій уголовині по обидва боки степової річки п розкинулося мальовниче село Федорівка, яке входить до Первозванівської об’єднаної територіальної громади об’єднаних сіл. Його славна історія бере свій початок з кінця ХVІІ ст.. сторожили припускають, що таку назву село отримало в честь майора Федора Бородкіна, якому свого часу належали землі.
Історія села
За 25 км на південь від фортеці по берегах невеличкої ріки, посеред широких степів і густих гаїв поселилися реєстрові козаки. По одну сторону від річки поселення дістало назву Сирітське, а по другу – Драчове. Згодом ці два поселення стали називатися Федорівкою. Історія села почалася 20 серпня 1775 року, коли в окрузі фортеці Святої Єлисавети прапорщику Івану Попову була виділена земля під поселення слободи на 48 дворів. Прапорщик Попов не впорався із заселенням і продав землю плац-майору фортеці Івану Бородкіну, який передав у спадок своєму синові Федорові вже сільце з цілком налагодженим господарством . пан був доброю. На місці де зараз залишився панський сад, було багато квітів, полуниці, ягідники, і діти ходили допомагати в саду.
Завдяки працьовитості селян і хазяйновитості господарів Федорівка економічно розвивалася і в кінці ХІЇ ст. отримала не тільки гарні врожаї хліба, а й мала 12 вітряних млинів для його переробки на борошно; займалися також скотарством були серед селян вправні гончарі і ковалі.
В 1903 році була відкрита однокласна школа.
В лютому 1918 році було встановлено радянську владу. Селяни організували сільгоспартіль «Змичка».
В цьому ж році було створено партійну організацію з 11 членів комуністичної партії.
У липні-серпні 1919 року територію краю захопили війська білогвардійців на чолі з генералом А. Денікіним. Для боротьби з російськими окупантами створилися партизанські загони різної політичної орієнтації. У Федорівці виник селянський повстанський загін, на чолі якого був Андрій Федорович Стратієнко, федорівець вчитель місцевої школи.
24 вересня 1919 року загін повстанців увійшов у Єлисаветград. До цього дня у жорстоких боях під Компанієвкою загін зазнав великих втрат, командира було поранено. Сили ворога були більші. Багато партизан , в тому числі й командира Стратієнка, було арештовано.
18 листопада 1919 року за наказом генерала Слощова було страчено командира партизанського загону Андрія Федоровича Стратієнка та 11 його бойових товаришів на Кавалерійській площі міста Єлисаветграда (нині це парк на Ковалівці Кропивницького).
В 1924 році було організовано сільськогосподарську артіль «Праця» і «Знання». Відкрито двокласну трудову школу, в якій тоді навчалося два десятки дітей.
В березні 1924 року артіль стала називатися «Свій труд».
4 лютого 1925 року Федорівська сільська рада затвердила відомості про організацію машино-тракторного кооперативу ім. Фрунзе.
В 1925 році 17 березня затверджено устав і документи сільгоспартілі «Праці та знання».
В 1926 році організовано сільгоспартіль «Пахарь».
В 1927 році сільськогосподарська артіль перейшла на статут товариства. Створено машино-тракторне товариство.
В 1928 році в Федорівці створено артіль «Червоний партизан»
30 грудня 1928 році організовано нову артіль «Перемога» , головою артілі був Полозов. Перед війною в Федорівці було два колгоспи : ім. Молотова та ім. Сталіна. А в 1958 році їх було об’єднано в один колгосп ім. Боженка і до нього було приєднано села Паращине Поле (Дране) і Миколаївські сади (Смоліно).
2 жовтня 1930 року в селі Федорівка була організована сільськогосподарська артіль ім. ХІІІ роковин Жовтневої революції.
24 жовтня 1932 року на базі колгоспу ім. Боженка організовано колективне сільськогосподарське підприємство «Золотий колос».
Не минули село і тяжкі страхітливі роки голодомору 1932-33 років. Після цих страшних років село поволі ставало на ноги.
В 1941 році мирну працю теплого червневого ранку перервала страшна звістка війна. У серпні 1941 році німці були у Федорівці. Окупанти відразу х встановили свої порядки, всім розпоряджалася сільська управа. В тилу ворога ширився партизанський рух . невдовзі й у Федорівці почала діяти підпільно-диверсійна група.
Члени групи зривали поставки продуктів німцям, виводили з ладу телефоні зв’язки, передавали цінні відомості в партизанський загін тощо.
В темну ніч листопада 1943 року каральний загін оточив дім підпільників, групу застали раптово. Після жорстоких катувань полонених транспортували у Кіровоград. Змучених їх вивезли в глибоку балку біля Сахарного мосту і розстріляли. Їх трупи було перевезено в село Федорівку і поховано на сільських кладовищах. На школі відкрито пам’ятну дошку в пам’ять загиблих підпільників.
19 листопада фашистські мародери розстріляли завідуючого відділом політ пропаганди Петра Івановича Лахмана, Дем’яна та Галину Таранів, Миколу Кукала, Федора Білявського, Петра Железняка та його матір.
За проявлену мужність і героїзм у боротьбі з ворогом багато односельчан були удостоєні високих державних нагород.
В пам’ять про події Другої світової війни було створено:
- Музей Бойової слави в школі;
- Пам’ятник воїнам, які загинули за визволення села;
- Обеліск «Трикутник».
На початку 50-х років с. Федорівка стала центром сільської ради.
Після війни діти навчалися в семирічній школі, яка знаходилась у трьох приміщеннях. У 1958 році семирічку було реорганізовано у восьмирічку.
У 1958 році було створено хор доярок. В 1958 році було організовано новий колектив «Степівчанка», який існує і до цієї пори. В квітні 2015 року колективу виповнилося 50 років.
1957-58 рр. – с. Федорівку і м. Кіровоград з’єднала дорога з твердим покриттям, що дало змогу тричі на день ходити рейсовому автобусові.
1962-63рр. – збудовано приміщення контори колгоспу ім. Боженка та будинок сільської ради.
1964 р. – проведено водопровід вулицями села.
1967 р. – встановлено обеліск загиблим односельчанам.
1968р. – розпочато будівництво приміщення двоповерхової школи та дитячого садка.
В 1969 р. правління колгоспу ім. Боженка приймає рішення про будівництво в селі середньої школи. А у вересні 1970 року вона широко відчинила перед сільськими дітлахами свої двері.
У 1971 р. – у День Перемоги відкрито пам’ятник командирові партизанського загону часів громадянської війни Андрію Федоровичу Стратієнко та його бойовим побратимам.
1972 р. – працює середня школа , клуб, 2 бібліотеки, медпункт, 3 магазини.
1976 р. – розширено торгівельні точки: відкрилися книжковий кіоск та магазин на ІІ бригади.
1985 р. відкрито пекарню та лазню.
1990 р. закінчено будівництво асфальтної дороги, яка з’єднала Федорівку із селами Миколаївські Сади та Степове. За кошти колгоспу зводяться будинки для спеціалістів та молодих сімей.
24 жовтня 1992 року на базі колгоспу Боженка організовано колективне сільськогосподарське підприємство «Золотий колос».
Нині село також спеціалізується на вирощувані зернових культур, але ще відомі своїм аеродромом, де тренуються військові парашутисти-десантники.
На території с. Федорівка є фермерські господарства: «Землероб» (Сергій Васильович Кадигроб), ФГ «Патлаченко» (Петро Антонович Патлаченко), ФГ «Мізецького» (Григорій Васильович Мізецький),ФГ Кукало, ФГ «Зубенко».
З 1 листопада 2014 р. ТОВ «Технополь Агро» (Вадим Валентинович Маєвський), директор М.М. Яценко.
Відбудовано та оновлено стадіон, є ФК «Технополь Агро», яка брала участь у районному чемпіонаті, має шанси потрапити на обласний чемпіонат.
При в’їзді у село висаджено центральну алею, збудовано дитячий майданчик , ресторан «Хуторок», магазин, готель, планується відкриття будинку побуту.
Займаються переробкою насіння соняшника, є олійня, будується цех з виробництва солодощів на основі насіння. Створено багато робочих місць.
В планах будівництво церкви.
Велика робота проводиться для покращення життя в селі завдяки голові сільської ради О.Є.Глушко.
Завдяки сільській раді та фермерським господарствам встановлюється освітлення вулиць.
Фермерське господарство «землероб» провело капітальний ремонт Федорівської лікарської амбулаторії, придбано найновіше і найсучасніше обладнання.
Село оновлюється, молодь залишається.
