У Чорнобилі, за Чорнобилем,-
Чорний смуток і чорний біль…
У Чорнобилі, за Чорнобилем,-
Не справляють давно весіль…
26 квітня – Роковини Чорнобильської катастрофи. Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.
35 років тому стався вибух на четвертому енергоблоці атомної електростанції в м.Прип’ять Київської області. .Ця аварія забрала життя багатьох людей, спричинила масштабну екологічну катастрофу.
В Україні сьогодні проживає 2,5 млн. чорнобильців. Ліквідатори аварії ціною власного життя і здоров’я зробили велику і масштабну справу в ім’я людства. Ці люди стали на захист не тільки українців, а й усього світу.
В селах Первозванівської сільської ради живуть 31 особа-учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. По різному склалася їхня доля, а колись-35 років тому всі вони, як і тисячі інших, приймали участь в ліквідації всесвітнього лиха. Для ліквідаторів ті події залишились найбільш пам’ятними життєвими сторінками. Тоді всі, ще молоді й дужі не знали, що від атому нічого не убезпечує, і ті дози опромінення, які були отримані ними, на все їхнє життя створять їм проблеми зі здоров’ям. 
Серед ліквідаторів були і жінки. Дві наші землячки теж відчулина собі подих Чорнобиля. Одна з них – Лебедченко Неоніла Миколаївна – оптимістка по життю, щирої, доброї вдачі людина, гарна господиня, класний спеціаліст своєї справи, нині пенсіонерка, але без діла не сидить. Активна в громадському житті, не стоїть осторонь від життя громади. Має державні нагороди.
Друга наша землячка – Дубровська Тетяна Миколаївна , медична сестра була направлена у відрядження з 4-ї міської лікарні до Чорнобильської районної лікарні. Працювали у посиленому режимі по 18 годин на добу. За допомогою в поліклініку зверталися як ліквідатори, що працювали на реакторі, так і місцеві жителі. За свою працю має Грамоти та Подяки. Зараз продовжує працювати за фахом.
Чорнобильська катастрофа позбавила тисячі людей своїх домівок, спустошила десятки населених пунктів. Люди від’їжджали поспіхом, без речей. Але найбільшою була психологічна травма. Відтепер в забрудненій зоні залишалось минуле хороше життя…
З часом пам’ять змінюється, але залишається прив’язаність до рідної землі. Для наших земляків-переселенців та місцина назавжди буде найріднішою, найближчою, де б вони далеко від неї не жили. Для них, переселенців, відбувся поділ життя – до і після. «До села доїжджаєш – така колючка в серце коле, що не можна видержать».
Висловлюємо глибоку вдячність мужнім учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, шануймо тих , хто втратив здоров’я, і згадуймо тих, хто поклав своє життя у боротьбі з ядерною смертю.
