
Розповідаємо у яких випадках та як законно оскаржити рішення комісії.
До місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся чоловік з питанням чи можливо, що „непридатний“ став раптом „придатним“ у військкоматі”. В центрі запевнили, що в такому випадку оскаржувати рішення ВЛК “можна і навіть потрібно”. “Загострення хронічних хвороб або тимчасових захворювань під час виконання бойових завдань може наразити на небезпеку як військовослужбовця, так і його побратимів”.
Які підстави для оскарження висновку ВЛК
Підстав для оскарження може бути багато, «перелік таких підстав не може бути вичерпним», ось деякі з них:
- наявність або відсутність захворювання, що були встановлені лікарем не тої спеціалізації,
- був обраний не той ступінь порушення функції організму внаслідок хвороби відповідно до Таблиці Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби,
- при винесенні рішення не був врахований взаємозв’язок двох або більше хвороб,
- визначаючи обмежену придатність особи, ВЛК не індивідуалізувало таку придатність відповідно до можливості або неможливості здійснення тих чи інших військових обов’язків.
Порядок оскарження рішення військово-лікарської комісії
Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України рішення ВЛК може переглядатися:
- Самою ВЛК шляхом повторного або контрольного медичного огляду (п. 2.4.6. Положення).
- ВЛК військового комісаріату областей (центр комплектування та соціальної підтримки), міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) військового комісаріату (п. 2.10.3 Положення).
- Постанови будь-яких ВЛК можуть переглядатися ЦВЛК (Центральною військово-лікарською комісією, що базується у м. Київ).
- Рішення ВЛК можна також оскаржити в суді в порядку адміністративного судочинства (п. 2.3.5. та п. 2.4.10 Положення).
Але безпідставно оскаржувати висновок ВЛК не вдасться, адже вищевказаний порядок оскарження є дієвим лише за наявності непоміченої хвороби або помилки з боку ВЛК. Він не повинен розглядатися як спосіб затягування процесу мобілізації з метою ухилення від військового обов’язку.