Забезпечення біологічної безпеки населення, збереження природного середовища України залишаються одними із пріоритетних завдань держави. Перш за все біобезпека стосується виникнення і боротьби із захворюваннями, які викликаються особливо небезпечними збудниками інфекцій. Одним з найбільш небезпечних захворювань є сибірка: легко поширюється, володіє високою смертністю та вимагає спеціальних і невідкладних заходів з боку спеціалістів Держпродспоживслужби та фахівців гуманної медицини.
Сибірська виразка (сибірка) – гостре, інфекційне захворювання, що вражає всі види сільськогосподарських, домашніх і диких тварин та людей. Потрапивши в ґрунт, за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12 0С) збудник утворює спору. Спори бактерій сибірки можуть залишатися живими в ґрунті протягом тривалих періодів часу (до 90 років). Недарма місця захоронення трупів тварин, які загинули від цієї хвороби, називають «проклятими полями»
Спори сибірки з дощовими й ґрунтовими водами під час земляних робіт вимиваються на поверхню. На пасовищі через корми та воду, особливо в спекотну пору року, коли сухі корми травмують слизову оболонку ротової порожнини тварин, відбувається зараження спорами. Далі хвора тварина виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки. Настає занепокоєння й збудження, швидко наростають кволість і апатія, дихання утруднене, слизові оболонки синюшні, спостерігається набряк кон’юнктиви. Дефекация спочатку затримується, а потім розвивається пронос. Калові маси з домішками крові. Сеча темно-червона. Смерть настає при явищі асфіксії. Трупи різко здуті, в них відсутнє трупне задубіння, з усіх отворів витікають кров’янисті виділення.
Наразі сибірка проявляється лише спорадично. Упродовж останніх років епізоотична ситуація по сибірці на теренах держави є контрольованою завдяки активній імунізації Проте існують ризики виникнення спалахів сибірки, що пов`язано із значною кількістю худобомогильників та життєздатністю збудника інфекції.
Згідно Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біо-термічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України території худобомогильників та біотермічних ям, де були захоронення трупів тварин, які загинули від сибірки та інших особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин невстановленої етіології, забороняється використовувати на невизначений термін для будь-яких цілей.
Інфікування людини відбувається при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, зніманні шкіри, розробці туш, при вживанні в їжу м’яса хворих тварин.
Вхідними воротами для збудника можуть бути пошкоджені шкіра, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів.
Клінічно захворювання може проявлятися у вигляді карбункулу, який розташовується на відкритих ділянках тіла. Розвиток карбункула відбувається у декілька етапів: на місці вхідних воріт інфекції з плями червонувато-бузкового кольору послідовно розвиваються папула червоного кольору, кров’яна бульбашка, виразка.
З метою профілактики інфікування людини сибіркою слід:
купувати м’ясо та м’ясопродукти виключно у місцях, де якість продуктів є контрольованою;
дотримуватись гігієнічних норм при переробці та реалізації м’яса, м’ясопродуктів чи будь-якої тваринницької сировини, виконувати ветеринарно-санітарні правила при догляді за тваринами;
забивати домашню худобу лише з дозволу ветеринарних працівників.
Кропивницько-Соколівське управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області
