Окрім здійснення всіх необхідних діагностично-профілактичних заходів, ветеринарні спеціалісти також проводять інформаційно-роз’яснювальну роботу з власниками великої рогатої худоби (ВРХ) щодо небезпечних хвороб тварин та необхідності проведення досліджень.
Зокрема, однією з небезпечних хвороб ВРХ є лейкоз – хронічна інфекційна хвороба, що характеризується злоякісним ростом кровотворної тканини, порушенням дозрівання кровотворних клітин, інфільтрацією органів цими клітинами і утворенням пухлин.
Існує чотири форми лейкозу, три з них спорадичні і не є контагіозними. Четверта форма (ензоотичний лейкоз) – злоякісна лімфома, причиною якої є інфікування вірусом лейкемії ВРХ, який локалізується в клітинах крові, де не може бути нейтралізований антитілами.
Провірусна ДНК, що синтезується з матриці вірусної РНК, постійно включається в клітинний геном інфікованого господаря. Таким чином заражені тварини залишаються інфікованими назавжди.
Перша стадія лейкозу – інфекційна – проходить без видимих клінічних симптомів із збереженням продуктивності та відтворювальної функції. Діагностика захворювання проводиться серологічними методами досліджень.
Друга – патологічна стадія – протікає з гематологічними змінами в периферійній крові. Обидві ці стадії діагностуються з великою вірогідністю. Помітні клінічні ознаки і пухлинні зміни у внутрішніх органах, порушення функціонального стану тих чи інших систем організму, репродуктивної функції, втрата продуктивності наступають на кінцевій стадії захворювання.
Джерелом збудника хвороби є інфіковані вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях процесу.
Фактори передачі вірусу – кров, молоко та інші матеріали, що містять лімфоїдні клітини, заражені вірусом лейкозу.
Поширенню лейкозу серед поголів’я сприяють:
– спільне утримання здорових і заражених тварин;
– спільний випас здорових і заражених тварин;
– випоювання телятам молозива і молока від хворих корів;
– використання для осіменіння сперми заражених лейкозом биків;
– недотримання правил асептики та антисептики при ветеринарно-зоотехнічних заходах (взяття крові, вакцинація, ректальні дослідження тощо).
Хворі корови стають більш сприйнятливими до інших інфекційних і незаразних захворювань. При цьому збільшується неплідність, знижується відсоток народжуваності та спостерігаються аборти. Телята від таких корів частіше страждають розладами травлення і хворобами органів дихання. Лікування тварин, хворих на лейкоз, не проводять. Їх піддають вимушеному забою.
Діагноз встановлюють на основі епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних, гематологічних і серологічних досліджень.
Основним методом прижиттєвої діагностики сьогодні в усьому світі є серологічний, тобто виявлення антитіл в сироватці крові тварин.
Пам’ятайте, що лейкоз – це не просто вірусна інфекція, а небезпечне захворювання. Слідкуйте за станом здоров’я своєї худоби, аби вчасно діагностувати хворобу.
Кропивницьке районне управління
Головного управління Держпродспоживслужби
в Кіровоградській області
