При простої працівники фактично не працюють, але за ними згідно із законодавством зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, отож, періоди простою працівників зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відпустки”).
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводять, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Період простою не враховується в розрахунковий період (останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки).
Працівникам, які були на простої менше ніж рік (наприклад- 8 місяців), розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток буде фактично відпрацьований за ці 12 місяців період – 4 місяці.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період (тобто працівник був на простої 12 і більше місяців), то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абз. 3–5 п. 4 Порядку 100.
Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
