ВІТАЛІЙ АНДРІУЧЕНКО
22.04.1975 р. – 01.11.2022 р.
Віталій Вікторович Андріученко народився 22 квітня 1975 року в місті Кіровоград.
Навчався у професійно-технічному училищі, де здобув фах фотографа. Після проходження строкової військової служби продовжив навчання в учбовому комбінаті, отримавши професію тракториста.
У мирному житті був працьовитим, відповідальним, надійним. Користувався повагою серед знайомих і близьких.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, маючи бойовий досвід, став на захист Батьківщини. Проходив військову службу у складі 56-ї окремої мотопіхотної бригади, брав участь у бойових діях, зокрема в Маріуполі та Дніпрі.
01 листопада 2022 року Віталій Вікторович помер у місті Дніпро Дніпропетровської області від отриманих поранень.
Пам’ять про Захисника увічнена на Алеї Слави села Гаївка.
Світла пам’ять про Віталія Вікторовича Андріученка назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Він був справжнім воїном, вірним другом, люблячим сином, батьком і братом, який віддав своє життя за Україну, наближаючи Перемогу.
ЕДУАРД ЗУБЕНКО
24.06.1974р. – 03.11.2022р.
Едуард Миколайович Зубенко народився 24 червня 1974 року в селі Гаївка. Проживав у рідному селі на вулиці Степовій, 19.
Навчався в Гаївській сільській школі, згодом здобув професію тракториста в учбовому комбінаті та закінчив курси електромонтера. У мирному житті працював на АТ «Гідросила» з 2016 року і до початку повномасштабного вторгнення, був сумлінним працівником і надійним колегою.
24 березня 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Виконував завдання з оборони та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області.
03 листопада 2022 року загинув у районі населеного пункту Первомайське Донецької області під час виконання бойового завдання.
Пам’ять про Захисника увічнена на Алеї Слави села Гаївка.
Едуард Миколайович був люблячим батьком, дідусем, братом і дядьком. Щедрий та добрий, він завжди приходив на допомогу кожному, мав багато друзів і користувався повагою серед усіх, хто його знав.
Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і земляків. Він віддав своє життя за Україну, залишившись прикладом мужності та людяності.
МИКОЛА КОБА
29.03.1978р. – 09.11.2024р.
Солдат Коба Микола Анатолійович на псевдо Коба помер 9 листопада 2024 року, причина смерті наслідки вибухової травми , в КНП «Кіровоградська обласна лікарня КОР».
Захиснику назавжди залишилося 46 років.
Микола житель села Гаївка.Працював будівельником.
З перших днів повномаштабного російського вторгнення чоловік став на захист Батьківщини в лавах 61 Окремої Механізованої Степової бригади Сухопутних військ . Учасник Бойових Дій.
Поховали Миколу на центральному кладовищі в селі Гаївка.
У захисника залишились мати, дружина,донька.


