Грипптиці (лат. – Grippusavium; син.: високо патогенний грипп тахів, класична чума, грип курей А, ексудативний тиф, голландська чума курей, брауншвейзька хвороба) – контагіозна хвороба, яка характеризується пригніченням, набряками, ураженням органів дихання, травлення, депресіями, явищами геморагічного діатезу та перебігає з різним ступенем тяжкості.
Вірус належить до родини Orthomixoviridae, роду Influenzavirus, який поділяють на три серологічнихтипи: А, В і С. Віруси типу А спричинюють захворювання у тварин і людини. розмір вірусних часток 80–120 нм. Вірус гриппу чутливий до дії 3%розчинуїдкого натру, хлорного вапна, креоліну, фенолу. Згубнодіють 2%розчини формальдегіду, азотної кислоти, ефіру, хлороформу та йодисті препарати. За глибокого заморожування в м’ясі вірус залишається вірулентним більше 300 діб. На інфікованому пір’ї вірус зберіга єпатогенність 8– 20 діб. Встановлено, що вірус залишається життєздатним за кімнатної температуридо 70 діб.Вірус грипуптиці в тушках загиблої птиці можевиживати до одного року; довго зберігається у тканинах, посліді та воді. Прямі сонячні промені знезаражують збудник протягом 50–55 год., температура 65–70°С – 5–2 хв.
До гриппу сприйнятлива домашня, синантропна та дика перелітна птиця (індики, качки, гуси, кури, страуси, цесарки, перепели, буревісники, фазани, горобці, лебеді, чайки тощо). У дорослих індичок, перепелів і цесарок хвороба може перебігати з ознаками ураження дихальної системи і шлунково-кишкового тракту. Молодняк водоплавної птиці хворіє гриппом важко, з відходом до 80%. Дорослі качки та інша водоплавна птиця можуть бути вірусоносіями збудника грипу, в цьому випадку у них відсутні клінічні ознаки.
Перші ознаки захворювання, здебільшого, реєструють у курчат і дорослої ослабленої птиці на фоні недоброякісної годівлі, транспортних перевезень, переущільненої посадки тощо. Вся доросла птиця, що знаходиться у господарстві, переважно, хворіє гриппом протягом 30–40 діб. Це пояснюється високою контагіозністю вірусу і високою концентрацією птиці в приміщеннях. Джерелом інфекції є хвора і перехворіла птиця, а також водоплавна птиця без клінічних ознак захворювання. Вірус виділяється з організму хворої птиці з екскрементами, секретом, послідом, інкубаційним яйцем (трансоваріальна передача). Вірусоносійство у перехворілої птиці триває 2–3 місяці. У рознесенні інфекції всередині господарства можуть приймати участь гризуни, коти і особливо вільноіснуюча дика птиця, яка може проникати в пташники або навіть гніздитися в них. Факторами передачі збудника є інфікована обмінна тара, корми, інкубаційні яйця, туші, пір’я тощо. Механічними переносниками можуть бути обслуговуючий персонал, комахи, пухоїди, збудниками протозойних та гельмінтозних інфекцій, синантропні птахи (голуби, горобці, ворони, галки) та дика перелітна птиця (качки, крячки, лебеді, чайки та інші), гризуни. Дикі качки та інші види водо плавної птиці чутливі до низькопатогенних штамів вірусу гриппу птиці і є не лише переносниками інфекції, а й резервуарами.
Проте інфікування відбувається й повітряно-крапельним шляхом. Інфекція в стаді поширюється дуже швидко. Поширення хвороби може мати “хаотичний” характер. Захворюваність птиці грипом до 80–100%, загибель – від 10 до 100%. Перехворілі птахи можуть виділяти вірус протягом 14–25 діб від початку захворювання, хоча вірусоносіями, як уже зазначалось, останні залишаються протягом 2 – 3 місяців. В організмі птахів-реконвалесцентів вірус можез берігатися за присутності антитіл (латентна інфекція). Під впливом тих чиінших причин (стресфакторів, порушення умов утримання, незбалансованої годівлі, наявності секундарних інфекцій, тощо) інфекційний процес може активізуватися. В екстремальних ситуаціях збудник легко активується і спричинює у птиці клінічний прояв хвороби та тривалий час виділяється з організму. З усіх підтипів вірусу гриппу особливої уваги заслуговують віруси підтипів Н5, Н7, Н9, оскільки вони є найбільшпатогенними для птиці, здатніспричинюватиепізоотії, а такожтяжкізахворювання людей.
Інкубаційний період захворювання у домашньої птиці становить від 1 до 7 днів, іноді до 21 дня, а в разі циркуляції високопатогенних штамів – до 7 днів і характеризується швидким розвитком хвороби у молодняку та дорослої птиці. Короткий шлях вірусу до чутливих клітин (практично у вхідних воротах інфекції) та високашвидкість репродукції вірусу обумовлює короткий інкубаційний період захворювання. Птиця починає відмовлятисявід корму, спостерігають скуйовджене пір’я, втрату яйценосності, голова опущена, очі закриті, видимі слизові оболонки гіперемійовані і набряклі, часто із ледь відкритого дзьоба витікає тягучий слизовий ексудат, носові отвори також склеєні запальним ексудатом. Грип у птиці може мати надгострий, гострий, підгострий, хронічний та субклінічний перебіг. Як правило, за гострого перебігу репродукція вірусу в паренхіматозних органах супроводжується утворенням та накопиченням токсичних продуктів, інтоксикацією, що згодом призводить до загибелі птиці. За надгострого перебігу клінічні ознаки здебільшого не встигають розвинутись. За гострої форми захворювання (останню спостерігають у 8– 80% особи незалежно від вірулентності епізоотичного штаму) птиця лежить, рідко підходить до годівниць. У хворої птиці часто розвивається генералізована форма сечокислого діатезу, зумовлена ураженням кровоносних судин та посиленим розпадом білків внаслідок інтенсивної реплікації вірусу та загибелі клітин макроорганізму, а також інтоксикацією. У частини курей спостерігається набряклість лицьової частини сережок внаслідок застійних явищ і інтоксикації. Гребінь і борідки пофарбовані в темно-фіолетовий колір. Диханн яхрипле, прискорене, температура тіла сягає 44°С, а перед загибеллю падає до 30°С. Поряд з респіраторним симптомокомплексом, розвивається діарея (рідкий послід коричнево-зеленого кольору), атаксія, неврози, судоми, манежні рухи, також спостерігаються сонливість, хрипи та задишка. У передагональній стадії проявляються тоніко-клонічні судомим’язівшиї та крил. За підгострої форми термін хвороби складає близько 10–12 днів. У хворої птиці поряді зреспіраторними симптомами виникає діарея, послід рідкий, пофарбований у коричнево-зелений або жовто-зелений колір. У птиці підвищується температура, вона пригнічена, спостерігають різке зниження яєчноїпродуктивності (у цьому разі можез мінюватись якість шкаралупи, іноді вона може бути взагалівідсутня), скуйовдженістьоперення, відмовувід корму, ціаноз шкірних покривів, особливо в ділянці очей і черева, припухання і почорніння гребеня і сережок, набряк підщелепного простору, підшкірні крововиливи на кінцівках. Крім цих ознак спостерігають атаксію, некрози, судоми, манежнірухи і в передагональну стадію, як і у попередньому випадку, тоніко-клонічні судоми м’язівшиї та крил. Хронічний перебіг триває 12–25 днів. Наслідки хвороби залежать від резистентності організму, смертність досягає 5–20%. Птиця одужує з наступним відновленням продуктивності, однак унеї також розвивається подагра і в частини ураження нирок. У домашніх і диких водоплавних птахів характерними клінічними ознаками є:розлади координації рухів, плавання “по колу”, закидання голови, кругові рухи головою з посмикуванням, викривленняшиї, відсутністьреакції на зовнішніподразники, відмова від корму і води, пригнічений стан; респіраторні ознаки – синусит, витоки з носових отворів, кон’юнктивіт, помутніння рогівки і сліпота, діарея. У випадку зараження низькопатогенними штаммами відмічають також випадки легкого перебігу хвороби без виражених клінічних ознак або появу атипових та стертих форм захворювання. Можливе носійство вірусу за повної відсутності клінічних ознак, у тому числі персистування на імунному фоні. У індиків захворювання гриппом характеризується різким зниженням яйценосності та високою загибеллю молодняку.
Грип діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анотомічногорозтину та результатів лабораторних досліджень, включаючи виділення та ідентифікацію збудника і звизначенням його вірулентних властивостей. До лабораторнихдосліджень на грипвходять: серологічні тести, доступні для виявлення специфічних антитіл до вірусугрипу А: прямий та блокувальний ELISA (ІФА), реакціядифузноїпреципітації (РДП) (виявленняантитіл до нуклеопротеїнів), тест інгібіціїнейрамінідази, непрямий імунофлюоресцентний тест, прямий ELISA (ІФА) (виявленняантитіл до нейрамінідази), РЗГА та тест нейтралізації вірусу (РН) (виявлення антитіл до гемагглютинінів); виявлення збудника в патологічному матеріалі методом люмінесцентної мікроскопії; виділення збудника на курячих ембріонах або лабораторних тваринах з наступною їх ідентифікацією; полімер азналанцюгова реакція (ПЛР); визначення вірулентностіштаму за індексом інтравенозної патогенності на шести тижневих курчатах (якийповинен бути більшніж 1,2) чи за інтравенозного зараження 4–8тижневих курчат, загибель яких повинна бути 75% і більше. Діагноз гриппу птиці вважається встановленим за наявності клінічних ознак захворювання, характерних патолого-анатомічнихзмінта позитивни хрезультатів проведених лабораторних досліджень.
З метою профілактики захворювання птахогосподарство будь-якої форми власності має дотримуватися таких вимог: птахогосподарство повинно працювати в закритому режимі; до ввезення в птахогосподарство допускаються добовий молодняк, інкубаційне яйце, щовиходять з благополучних птахогосподарств (інкубаторів) та перебувають поза неблагополучною зоною щодозаразних хвороб птиці; завезення птахопродукції дозволяється після вивчення епізоотичної ситуаці їщодо гострозаразних та хронічних хвороб птиціу господарстві – постачальнику, добовий та ремонтний молодняк підлягаютьобов’язковомупрофілактичному карантину; комплектуватигосподарствослід птицею одного віку; термін міжциклових профілактичних перерв між посадками птиці з проведенням дезінфекції приміщень, дератизації, дезінсекції визначається Ветеринарно-санітарними правилами.
Отже, враховуючи всю складність захворювання на грипп птиці, при виявлені будь-яких ознаках захворювання, незвичній поведінці птиці чи у випадку масової загибелі, необхідно терміново сповістити Кропивницьке районе управління або лікаря ветеринарної медицини, який обслуговує ваш населений пункт.
