Брикалов Олександр Олександрович (25.11.1994 – 02.09.2022 рр.)
Солдат, загинув у населеному пункті Сухий Ставок, Херсонська область, де отримав поранення несумісні з життям, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Олександр Олександрович Брикалов народився 25 листопада 1994 року в селі Калинівка Кіровоградського району Кіровоградської області в родині колгоспників. Проживав у рідному селі на вулиці Шкільній.
Навчався в Калинівській загальноосвітній школі I–III ступенів, згодом у ПТУ №8 у місті Кропивницький. Після навчання працював на будівництві. Олександр був порядним, хоробрим і відповідальним, дуже любив свого сина і дівчину, допомагав родині та друзям. Любив тварин і навіть із фронту привіз додому вівчара «Тора», який довго жив із сім’єю.
Служив добровольцем в АТО, проявивши мужність і відданість Україні. Коли почалася повномасштабна війна, без вагань вступив до лав Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях у Херсонській області під постійними обстрілами, був поранений, лікувався у шпиталі, а після відновлення повернувся на фронт.
02 вересня 2022 року біля населеного пункту Сухий Ставок Херсонської області Олександр Олександрович загинув від поранень, отриманих під час артилерійського обстрілу, несумісних із життям.
Похований на новому кладовищі села Калинівка. Пам’ять про Захисника увічнена на Алеї Слави в рідному селі.
Світла пам’ять про Олександра Олександровича Брикалова назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і земляків. Він був відданим сином, батьком, другом і воїном, який віддав своє життя за Україну, залишаючи приклад мужності, любові до рідних і служіння Батьківщині.
Тебякін Анатолій Миколайович (15.04.1983 – 29.10.2022 рр.)
Солдат, загинув у населеному пункті Новомихайлівка, Донецька область, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Розпорядженням голови обласної ради та голови обласної державної адміністрації нагороджений нагрудним знаком «За мужність і відвагу». Указом Президента України нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Анатолій Миколайович Тебякін народився 15 квітня 1983 року в селі Калинівка Кіровоградського району. Проживав у місті Кропивницький.
Навчався в Калинівській загальноосвітній школі I–III ступенів. Після школи довгий час працював механізатором, а з 2010 року – слюсарем на заводі «Гідросила» в Кропивницькому. Був гарним спортсменом, виступав за футбольні та волейбольні команди школи і заводу.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист України. Служив солдатом, стрільцем 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади (в/ч А0224), брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, захищав Калинівку під Сєвєродонецьком та Бахмут.
29 жовтня 2022 року біля населеного пункту Новомихайлівка Донецької області отримав важкі поранення під час артилерійського обстрілу, до нього не могли пробитися через щільний вогонь. Помер від отриманих травм.
Похований 5 листопада 2022 року в Кропивницькому на Алеї пам’яті Захисників та Захисниць України Далекосхідного кладовища.
За мужність і відвагу Анатолій Миколайович нагороджений медаллю «За мужність і відвагу», «За участь в АТО», орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Пам’ять про нього вшанована на Алеї Слави села Калинівка та у виданні Кропивницької міської територіальної громади «Непереможені. Рік 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права».
Анатолій Тебякін був люблячим батьком трьох дітей, турботливим чоловіком, братом і другом. Він відзначався щедрістю, добротою та готовністю допомогти кожному.
Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і земляків. Він віддав своє життя за вільну Україну, залишаючись прикладом патріотизму, мужності та самовідданості.
Жалоба Олексій Анатолійович (03.08.1992 – 26.12.2023 рр.)
Солдат, загинув у населеному пункті Серебрянка Донецької області. виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Указом Президента України нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Кравець Максим Анатолійович (27.10.1993 – 18.06.2024 рр.) — солдат, стрілець-номер обслуги 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини, загинув в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області, внаслідок виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Указом Президента України нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
