Гупало Сергій Миколайович (12.04.1973 – 01.04.2018 рр.)
Учасник АТО, старший прапорщик, помер від нещасного випадку в селі Протопопівка Одеської області, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Жовтяк Олександр Миколайович (19.03.1972 – 16.10.2018 рр.)
Старший сержант, помер перебуваючи за місцем постійного проживання після хвороби. Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Нагороджений нагрудним знаком «Учасника АТО».
Бершадський Едуард Валентинович (17.11.1984 – 11.03.2019 рр.)
Солдат, загинув під час виконання службових обов’язків у районі села Невельське Ясинуватського району Донецької області, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Бікмурзін Олександр Олександрович (05.01.2000 – 14.03.2022 рр.)
Олександр Олександрович Бікмурзін народився 5 січня 2000 року в місті Долинська Кіровоградської області. Проживав у селі Сонячне, Кропивницького району.
Закінчив ЗОШ №22 м. Кіровоград та Регіональний центр професійної освіти ім. О. С. Єгорова. З дитинства був енергійним та відповідальним, допомагав матері на кухні, підтримував родину в роботах на земельній ділянці. Любив комп’ютерні ігри та мріяв після війни поїхати до Японії для освоєння уроків японської кухні.
З 20 вересня 2020 року проходив військову службу за контрактом, добровільно вступивши до Збройних Сил України на посаду стрільця-помічника гранатометника. Брав участь у забезпеченні безпеки та оборони Донеччини та Луганщини, а з перших днів повномасштабного вторгнення росії захищав СМТ Чорноморське, згодом направлений на визволення Херсонської області.
14 березня 2022 року Олександр Олександрович загинув у бою біля населеного пункту Посад-Покровське Херсонської області від проникаючих осколкових поранень грудної клітки та живота.
Похований у селі Первозванівка Кропивницького району. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Його пам’ять вшанована на Алеї Слави села Первозванівка, меморіальних дошках у ЗОШ №22 та Регіональному центрі професійної освіти ім. О. С. Єгорова, а також у віртуальному меморіалі «Героям слава».
Олександр Бікмурзін був відданим сином, товариським другом і справжнім патріотом України.
Світла пам’ять про нього житиме в серцях рідних, друзів та побратимів, як приклад мужності, самовідданості та любові до рідної землі.
Степанов Олександр Володимирович (25.06.1978 – 19.04.2022 рр.)
Олександр Володимирович Степанов народився 25 червня 1978 року в місті Кіровоград. Проживав у селі Сонячне, на вулиці Абрикосовій, будинок 3. Навчався у загальноосвітній школі №6 м. Кіровоград та в професійному училищі. Працював підприємцем.
Олександр Володимирович відзначався відповідальністю та наполегливістю. Він був людиною, на яку можна було покластися, і завжди дбав про близьких.
Кропивницьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Олександр був мобілізований на захист України. З 19 квітня 2022 року вважався зниклим безвісти після бойового зіткнення неподалік населеного пункту Новотошівка Луганської області. Після тривалого процесу ідентифікації за допомогою генетичної експертизи встановлено, що він загинув 19 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання.
Похований у селі Первозванівка Кропивницького району. Указом Президента України посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Пам’ять про Олександра увічнена на Алеї Слави в селі Первозванівка та назавжди житиме в серцях рідних, друзів і земляків як приклад мужності та відданості Батьківщині.
Нікітін Олександр Вікторович (03.02.1991 – 07.09.2022 рр.)
Солдат, загинув у селі Безіменне Херсонської області, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Тихоненко Олександр (27.12.1989 – 08.09.2022 рр.)
Олександр Сергійович Тихоненко народився 27 грудня 1989 року в селі Вишняківка Кіровоградського району Кіровоградської області. Проживав у селі Первозванівка, на вулиці Виноградній, 7. Навчався у Вишняківській загальноосвітній школі, після чого здобув професію фрезерувальника та працював на АТ «Гідросила».
Олександр був працьовитим, відповідальним і надійним, завжди готовим допомогти рідним та друзям. Любив природу та тварин, доглядав свою міні-ферму з кроликами та намагався прищеплювати синові любов до праці й відповідальності. Для нього родина була сенсом життя: він щиро дбав про дружину та сина Олександра, якого називали Сан Санич.
26 лютого 2022 року був мобілізований Кропивницьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Без вагань став на захист України, проявивши мужність, відданість і високий патріотизм.
8 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Невельське Донецької області Олександр Сергійович загинув. Довгий час вважався зниклим безвісти.
Пам’ять про Захисника увічнена в селі Вишняківка: його світлина розміщена на Алеї Слави, а також представлена в музейній експозиції та у серцях рідних і друзів.
Спогади дружини та близьких друзів підкреслюють його відповідальність, доброту та щиру відданість сім’ї і державі. Він залишив приклад мужності та самопожертви, який назавжди житиме в серцях рідних, друзів і земляків.
Світла пам’ять про Олександра Сергійовича Тихоненка назавжди залишиться з нами.
Зелінський Віталій Сергійович (18.09.1983 – 12.10.2022 рр.)
Віталій Сергійович Зелінський народився 18 вересня 1983 року в місті Кіровоград. Проживав у селі Первозванівка Кропивницького району.
Закінчив ЗОШ №27 м. Кіровоград та машинобудівний технікум. Працював у сфері охоронної діяльності, перед початком війни працював за кордоном у Чехії на будівництві. Захоплювався спортом, особливо баскетболом, у 1995 році брав участь у змаганнях у Чехословаччині.
У березні 2022 року Віталій Сергійович добровільно вступив до лав Збройних Сил України, захищав рідну землю від російської агресії. 12 жовтня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання в селі Давидів Брід, Бериславського району Херсонської області.
Похований у селі Первозванівка Кропивницького району. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Його пам’ять вшанована на Алеї Слави села Первозванівка.
Мати згадує його як доброзичливу, відповідальну та щиру людину, яка завжди приходила на допомогу, була надійним побратимом і до кінця залишалася відданою Україні.
Віталій Сергійович залишив по собі світлу пам’ять про мужність, відданість та самопожертву.
Васильченко Олександр Анатолійович (17.05.1977 – 30.12.2022 рр.)
Сержант, загинув у селі Довга Балка Краматорського району Донецької області, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Палій Віктор Михайлович (31.08.1977 – 17.01.2023 рр.)
Солдат, загинув у районі міста Бахмут Донецької області в результаті стрілецького та артилерійського обстрілу, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Мельніченко Володимир Олександрович (11.03.2003 – 23.04.2023 рр.)
Солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини, загинув у районі населеного пункту Бахмут Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу під час переміщення особового складу під час евакуації з місця обстрілу, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Указом Президента України нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Оанча Георгій Петрович (21.07.1967 – 20.05.2023 рр.)
Солдат, загинув у районі населеного пункту Богданівка Донецької області внаслідок артилерійських обстрілів, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Буцев Богдан Геннадійович (15.03.1996 – 07.06.2023 рр.)
Старший солдат, загинув у районі населеного пункту Новоданилівка Запорізька область під час штурмових дій, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Указом Президента України нагороджено (посмертно) медаллю «Захисник Вітчизни».
Курлов Владислав Леонідович (19.02.2002 – 25.07.2023 рр.)
Солдат, помер під час лікування у місті Львів. Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Указом Президента України нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Чернявський Богдан Миколайович (21.08.1996 – 27.08.2023 рр.)
Рядовий, загинув у населеному пункті Роботине Пологівського району Запорізької області, отримавши травми та ушкодження, несумісні з життям, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Жашкевич Дмитро Вікторович (17.05.1975 – 31.08.2023 рр.)
Солдат загинув у районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, отримавши травми несумісні з життям, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Указом Президента України нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Шевченко Олег Валерійович (11.04.1978 – 18.03.2024 рр.)
Солдат, номер обслуги 5 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини, загинув у районі села Вербове Запорізької області, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Петров Руслан Олександрович (11.02.1983 – 23.03.2024 рр.)
Старший солдат, загинув поблизу села Петропавлівка Куп’янського району Харківської області, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Указом Президента України нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Савенко Андрій Сергійович (15.11.1987 – 24.03.2024 рр.)
Капітан, загинув у ДТП біля населеного пункту Таврійське Запорізької області, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність. Нагороджений медалями «За взяття Сум» та «За хоробрість в бою».
Салов Віталій Станіславович (09.05.1979 – 12.12.2024 рр.)
Солдат, загинув у районі населеного пункту Орловка Курсько області рф, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Деркач Володимир Іванович (13.12.1971 – 14.02.2025 рр.)
Старший сержант, старший механік-водій танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини, помер у лікарні від гострого панкреатиту, панкреонекрозу в місті Кропивницький. Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
Сьомочкін Юрій Анатолійович (14.08.1986 – 14.03.2025 рр.)
Солдат, стрілець 3 штурмового спеціального відділення 1 штурмового спеціалізованого роти 1 штурмової спеціалізованої взводу, загинув у населеному пункті Гусєво Курської області рф в наслідок удару FPV-дрону, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф. Був вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявляв стійкість та мужність.
