Легалізація праці — це не лише обов’язок, а й ключ до захисту прав працівників, забезпечення їхнього соціального благополуччя та стабільного розвитку економіки. Законодавство України чітко визначає, що трудові відносини мають бути офіційно оформлені.
Це особливо актуально для тих, хто працює в неформальному секторі, зокрема, для домашніх працівників.
З метою легалізації домашніх робітників та захисту їхніх прав, 24 травня 2024 року президентом України підписано Закон від 25.04.2024 № 3680-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників.
Цей закон вступив в дію з 24 серпня 2024 року та доповнив КЗпП новою главою ХІ-А «Регулювання праці домашніх працівників».
Хто такі домашні працівники
Домашній працівник — це людина, яка регулярно працює на домогосподарство, не менше 40 годин на місяць та отримує грошову винагороду. Поняттям домогосподарство визначена група людей, яка проживає в одному помешканні та веде спільне господарство. Домогосподарством також може бути одна людина.
Домашніми працівниками можуть бути водії, няні, репетитори, особисті кухарі, помічники по домогосподарству та садівники. Дуже важливо не плутати їх з робітниками, які працюють віддалено або на фрілансі.
Як оформлювати домашнього робітника
Роботодавець має укласти з працівником письмовий трудовий договір у двох примірниках, які надалі зберігатимуться у кожної зі сторін.В договорі має бути прописано:
- Умови праці
- Графік
- Години
- Випадки понаднормової праці
- Відпустки та вихідні
- Формат, періодичність та розмір оплати
- Платне або безкоштовне проживання на території домогосподарства. У разі платного проживання працівника в помешканні роботодавця, складається окремий договір на оренду житла (роботодавцю заборонено вираховувати плату за житло із заробітної плати робітника самостійно)
- Умови припинення трудового договору.
До виконання своїх обов’язків домашній працівник може приступити тільки після повідомлення про прийняття на роботу в ДПС.
Права домашніх працівників
Домашній працівник має всі права, які передбачені КЗпП: нормовані робочі години, винагородження за понаднормову працю, відпустки, лікарняні та інше.
Обов’язки домашнього робітника мають свою специфіку, тому робочі години можуть обліковуватися підсумком за місяць, і одночасно, але вони не мають перевищувати встановленої норми. Робочі години робітник рахує самостійно та узгоджує їх з роботодавцем.
Роботодавець зобов’язаний сплачувати за домашнього працівника податок з фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%). Згідно зі змінами у Законах України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а також новою ст. 173-3 КЗпП та оновленою редакцією ст. 253 КЗпП, від сплати єдиного соціального внеску (22%) роботодавець звільнений. Сплачувати за себе ЄСВ на добровільних засадах може сам працівник. Для цього робітник укладає договір з податковою за місцем проживання. Можливо це також зробити через «Дію» або на сайті Пенсійного фонду в е-послугах.
Розірвати трудовий договір роботодавець має право:
У двосторонньому порядку, уклавши договір про розірвання трудових відносин.
В односторонньому, надіславши працівнику листа з поясненням причин звільнення. В цьому випадку днем звільнення вважається наступний день після отримання працівником письмового повідомлення про звільнення
Негайно, якщо працівник спричинив роботодавцю реальної шкоди.
Робітник має право розірвати трудовий договір:
У двосторонньому порядку, підписавши з роботодавцем договір про розірвання трудових відносин.
Негайно, у разі порушення роботодавцем етичних норм та правил поведінки.
Також у Законі прописані випадки припинення трудових відносин у разі смерті одної зі сторін.
Після розірвання трудового договору, роботодавець протягом 3-х днів має повідомити про це ДПС.
