Сибірська виразка (сибірка) – гостре, інфекційне захворювання, що вражає всі види сільськогосподарських, домашніх і диких тварин та людей.
Небезпека захворювання, в першу чергу для не щеплених від нього тварин, полягає в тому, що збудник належить до числа мікробів, які для свого довготривалого виживання при певних умовах можуть утворювати спорову форму, що знаходячись в ґрунті декілька десятків років може зберігати патогенність ( здатність викликати захворювання).
Інфікування людини відбувається при догляді за хворими тваринами, розтині трупів, зніманні шкіри, розробці туш, при вживанні в їжу м’яса хворих тварин. Мають місце випадки зараження людини через інфікований грунт або забруднені спорами предмети.
Вхідними воротами для збудника можуть бути пошкоджені шкіра, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. В медичній літературі немає даних про інфікування збудником сибірської виразки від хворої людини до здорової. Хворий на сибірку є «біологічним тупиком збудника інфекції» і є безпечним для оточуючих.
Проте хворі тварини виділяють збудника в навколишнє середовище протягом всього захворювання з сечею, випорожненнями, кров’яними виділеннями легенів. Після загибелі тварини зараженими залишаються всі органи і тканини, зокрема шкіра, шерсть, кістки, роги, копита, кров.
Інкубаційний період з моменту потрапляння збудника і до появи перших клінічних ознак захворювання у середньому становить 2-3 дні, рідше до 2 тижнів.
Клінічно захворювання може проявлятися у вигляді карбункулу, який розташовується на відкритих ділянках тіла. Найчастіше це пальці, долоня, передпліччя. Розвиток карбункула відбувається у декілька етапів: на місці вхідних воріт інфекції з плями червонувато-бузкового кольору послідовно розвиваються папула червоного кольору, кров’яна бульбашка, виразка, покрита темно-коричневою кіркою.
Для лікування сибірської виразки на сучасному етапі ефективні антибактеріальні препарати, в т.ч. пеніцилінового ряду.
Для профілактики сибірської виразки серед тварин щороку плануються і проводяться комплексні ветеринарно-санітарні заходи, серед яких є щеплення домашніх тварин, ветеринарно-санітарний контроль продуктів тваринного походження на ринках, тощо.
Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам’ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м’яса в місцях «стихійної торгівлі», тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин та місцям, де раніше були розміщені худобомогильники.
Кіровоградське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області
