15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, воїнів, які мужньо, виявляючи при цьому гуманізм, людяність і милосердя, виконували ратний обов′язок, гідно представляючи свою державу на території 26 країн світу. Крім Афганістану, наші земляки несли службу в Угорщині, Єгипті, Іраку, С′єрра-Ліоне, Чехословаччині, Ефіопії, Анголі, Югославії, Лівані. Військовослужбовці, які з честю виконали свій військовий обов′язок, стали гідним прикладом людської мужності, відданості та героїзму. Збереження пам′яті про їхній подвиг є нашим святим обов′язком перед ними.
Сьогоднішня розповідь, присвячена воїнам запасу, що проживають на території Первозванівської громади які виконували свій обов′язок на території інших держав.
Перша наша розповідь про Шелуденка Володимира Анатолійовича, який народився 26 червня 1959 року в селі Федорівка. Закінчив Федорівську сільську школу, після якої вчився в Анікеєвському СПТУ на тракториста. А в 1978 році вступив в учкомбінат міста Кіровограда, де вчився на газоелектрозварювальника. В 1979 році був призваний в армію. З роки проходив службу в м. Термес (Узбекистан), а потім за наказом командування був направлений в Авганістан, де прослужив 1,5 роки. Звільнився в званні старшого солдата. Після служби повернувся в с. Федорівка, де одружився та працював зварювальником в колгоспі ім. Боженка. В 2013 році вийшов на пенсію. Має чудову сім’ю: дружину, двох доньок та двох внучок.
Новохатько Іван Олексійович 
Народився 3 серпня 1936 року в селі Федорівка. Навчався в місцевій сільській школі, після закінчення якої в 1955 році був призваний на строкову службу в авіаційні війська м. Кіровограда. Проходив курс молодого бійця у військовій частині, яка базувалася в м. Хмельницький, а в 1956 році була дислокована на територію Угорської Народної Республіки, в зв′язку з Угорським повстанням, де він перебував 3,5 роки. Звільнився в званні рядового. Після служби працював трактористом в колгоспі ім. Боженко в селі Федорівка. Потім працював кузнецем. Важка праця лягла на плечі Івана Олексійовича, тяжко захворіла його дружина, за якою він доглядав 15 років. В 1995 році вийшов на пенсію.
Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр, будь-яка війна у цифрах – це моторошно й страшно. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти, доля 330 – невідома. Виконували свій інтернаціональний обов язок і наші земляки .Багато з них мають бойові нагороди .
Хочемо розповісти про нашого земляка Гаркушу Сергія Петровича який проживає в селі Степове. До лав Радянської армії Сергій Петрович був призваний 1982 по 1984 роки Нагороджений медаллю « За бойові заслуги» «За відвагу охорони державного кордону « На території нашого села проживає тридцять п’ять років .Одружений має гарну сім’ю дружину Світлану яка працює в шкільній бібліотеці та двох дорослих дітей . Донька Інна військово службовець проходила службу в зоні бойових дій на сході України.
Одним з тих, хто пройшов те пекло є наш земляк Заєць Василь Миколайович. Йому довелося майже два роки прослужити в чужому краї, на собі відчути всі жахи війни. Згадує про бої, про обстріли, про те ,що було страшно до відчаю, адже чужа і ворожа країна, де за кожним каменем, за кожною горою ховались душмани – духи. Жили в дерев’яних бараках в яких вдень була спекота і задуха, а вночі до кісточок пробирав холод. До цих пір пам’ятає смак чаю з місцевих трав і довіку пам’ятатиме вбитих і поранених побратимів. Має державні нагороди. Після служби в армії працював трактористом, одружився, вже є внуки. Продовжує працювати на Інгульській шахті.
Ще один наш земляк виконував свій інтернаціональний обов’язок, але вже у В’єтнамі. Ця далека, екзотична країна для нас, під час американо-в’єтнамської війни, потребувала воїнів – спеціалістів. І тодішній Радянський Союз згодився допомагати В’єтнаму в боротьбі за свою незалежність. Одним з таких солдат був Антошка Михайло Тимофійович. Уродженець степової Миколаївщини потрапив на службу в армії в ліси Челябінської області. Одного дня зібрали відмінників військової служби і оголосили їм про почесну місію виконувати державне завдання в дружній країні В’єтнам. Їхали автомобілями, довго поїздом разом з спец.технікою через всю Сибір, потім Китай майже два тижні.
У В’єтнамі в джунглях були організовані навчальні центри з підготовки спеціалістів з числа в’єтнамських солдат. Радянські воїни майже не воювали, а навчали в’єтнамців працювати з військовою технікою .Дуже важко йшло навчання, в’єтнамська мова складна, а хороших перекладачів не було на той час. Жили в незвичних природніх умовах, бували і бомбардування зі сторони американців, то тоді ховались в глибокі земляні ями. В’єтнамці добре ставились до радянських солдат. Але клімат для наших людей був дуже важким, дошкуляли різноманітні комахи, були й отруйні змії, харчування теж було незвичне. Тяжко було, але дуже цікаво. Отримав державні нагороди В’єтнаму. Зараз вже на пенсії, хворіє.
Дедалі більше віддаляють роки нас від тих подій, але в пам’яті воїнів, що прожили події того часу, вони залишаться навічно. У спогадах, снах, думках.
Кожен ветеран тієї чи іншої воєн має в своєму багажі пам’яті такі спогади, які супроводжують його все життя. І неважливо, наскільки сильною є людина, – це все одно не може минати без сліду. Неможливо повернутись з війни і бути таким, яким ти був до неї. Але важливо, що в подальшому житті люди повинні залишатись позитивними і суспільство повинно розуміти, що робити з воїнами, які повертаються з війни. Це наші хлопці, це наші воїни.
Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває досі. У спогадах, снах і думках. Вони цього заслуговують. Схиляємо голови на знак шани та глибокої вдячності за подвиг та витримку! Честь і слава вам, шановні ветерани Афганістану!
Низький уклін батькам та матерям, які виховали Героїв.
Ми пам’ятаємо і завжди пам’ятатимемо про кожного воїна-інтернаціоналіста.
Бажаємо вам та вашим родинам мирного неба, міцного здоров’я, благополуччя і довгих років життя!
АРМІЯ БОРОНИТЬ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ!
Слава Україні! Героям слава!
