Фельдшер у селі – це більше, ніж просто фахівець сільської медицини. Це маленький Бог – рятівник , від професійності якого дуже часто залежить здоров’я і життя сільських мешканців. У будні і свята, вдень і вночі саме до нього кидаються по допомогу, коли стається біда.
Сільський фельдшер – це, по суті ,сімейний лікар. Він знає про своїх пацієнтів набагато більше, знає історії хвороби всієї родини, її вразливі місця ,і саме його поради – найцінніші.
Людмила Василівна Козлова після закінчення Кіровоградського медичного коледжу працює більше 14 років, з них 12 у Степовому.
Ясним сонечком називають її пацієнти. Завжди привітна, професійна, толерантна, доброзичлива. Ніколи не рахується з власним часом, часто ні вихідних, ні свят немає у сільського фельдшера, бо живе за принципом – бути медиком – значить творити добро. Її пацієнти – не лише із Степового та Паращиного поля, але й із Миколаївських Садів. Їх Людмила Василівна ніколи не ділить на своїх і чужих і у допомозі не відмовляє. Влітку їздить на виклики на нещодавно придбаному сільською радою електро-велосипеді – бо територія обслуговування більше 5 кілометрів, а взимку – пішки.
Між роботою та родиною, до речі вона ще мама двох дітей – встигає займатися громадською діяльністю. Людмила Василівна – депутат Первозванівської сільської ради, член батьківського комітету школи. А для душі ще має хобі – вишиває, співає у сільському ансамблі «Барвінок» та вирощує квіти. До речі , яскравий квітник біля ФАПУ- то її рук справа. Та й ремонт у ФАПі разом з санітаркою Тамарою Єпіфанівною Мосьпан зробили власноручно – штукатурили, фарбували та ремонтували медичні кабінети. Як знаходить на все це час ? – відповідає: – я просто дуже люблю свою роботу…
Про таких кажуть «Людина на своєму місці» – написала до редакції «Громади» мешканка Степового Світлана Болсун. «Бо не тільки вправно і кваліфіковано виконує свою роботу, але й по-справжньому любить свою справу. Я багато чула про її добру душу, світлий розум та золоті руки, а після важкої операції переконалася на власному досвіді, бо щодня приходила на процедури до ФАПу. Людмила Василівна, як завжди, зустрічала привітно, вміло проводила необхідні маніпуляції та заряджала мене оптимізмом і надією на повне одужання, давала слушні поради і терпляче та доброзичливо відповідала на численні запитання. І я щоразу від сільського фельдшера поверталася додому у доброму настрої. Якби саме таких світлих людей було більше , життя у нас було б зовсім іншим.
Редакція газети «ГРОМАДА»
