На жаль, не всі дорослі здатні бути відповідальними за свої вчинки щодо дітей. Жорстоке поводження з дітьми — це навмисні дії (чи бездіяльність) батьків, вихователів, піклувальників та інших осіб, які наносять шкоду фізичному або психічному здоров’ю дитини. Навмисність дій розглядається, як шкідливі дії з певною метою дієздатною особою. Проте існують випадки, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною навіть не усвідомлюючи власної жорстокості, хоча повинні про це знати та розуміти. Здійснення батьками чи іншими особами фізичного і психічного насильства над дітьми; замах на їхню статеву недоторканість; застосування неприпустимих способів виховання, експлуатація дітей, погане утримання дітей несе за собою адміністративну, а бо й кримінальну відповідальність дорослих.
Звернення чи повідомлення про факти жорстокого поводження з дитиною можуть подаватися самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання, за зверненнями юридичної особи та приймаються посадовими особами: органів внутрішніх справ; органів та закладів освіти; органів охорони здоров’я; служби у справах дітей; центрів надання соціальних послуг.
Закон передбачає заходи впливу до осіб, які вчиняють насильство в сім’ї, та заходи щодо надання допомоги потерпілим.
Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров’я та недоторканності неповнолітнього. До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться:
– доведення до самогубства (стаття 120 КК);
– умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК);
– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 КК);
– умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 КК);
– побої й мордування (стаття 126 КК);
– необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 КК);
– погроза вбивством (стаття 129 КК);
– неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (стаття 137 КК);
– зґвалтування (стаття 152 КК);
– насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом (стаття 153 КК);
– примушування до вступу в статевий зв’язок (стаття 154 КК);
– статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 КК);
– розбещення неповнолітніх (стаття 156 КК);
– злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (стаття 166 КК);
– втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 КК);
– схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 КК);
– спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 КК);
– схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 КК).
Насильство несе дуже серйозні негативні соціальні наслідки для дітей. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти. Мала дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків.
Тому, служба у справах дітей Первозванівської сільської ради просить всіх бути уважними до дітей та їх долі!
