КЛИНЦІ

Село Клинці розташоване на лівому березі річки Інгул за 12 км на південь від Кропивницького .

Село засноване в 1757 році розкольниками – старообрядцями, вихідцями із Стародубського повіту Чернігівської губернії. Звідси й одна з версій походження назви села.За другою версією назва пішла від назви земельної ділянки – клин землі , яку отримували поселенці. Доречі , жителі села називають село Клинці . Самі себе мешканці назвають  клинцарями, а сусіди – ягунами.

Село входило до Новослобідського козачого полку ( 1757 – 1764) , потім перейшло до Єлисаветградського пікінерського полку. Населення станом на 1 січня 1763 року становила 97 осіб , а вже 1 січня 1782 році 1321 особа , із них 727 чоловіків, 594 жінки.

З 1817 по 1857 роки на території села була розташована рота Південного військового поселення в складі третьої кірасирської диаізії. В 1821 році в селі було повстання , так звані

” холерні бунти ” . Після відміни військового положення селяни стали вільними і обробляли розділену землю.

В ті часи вулиці Клинців були широкі , прямі, двори обнесені дерев’яними та кам’яними огорожами , в селі нараховувалося 312 колодязів , що пов’зано з особливостями віросповідання. До села належало два хутори – Тартаковського та Ельберта , які були на удільних оброчних землях , на правій стороні річки Аджамки.

Жителів села в 1859 році було 662 чоловіка , 668 жінок, всього 284 господарства, а уже в 1886 році – 1043 чоловіка , 1073 жінки , всього 385 господарств.

В селі діяла артіль з обробітку каменю. Вона виробляла кам’яні жорна , кам’янки для води , кам’яні котки для обробки землі.

Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство. с. Клинці– мій рідний край. Маленька частина моєї України, моєї Батьківщини. Наймальовничіше та найпрекрасніше місце на всьому світі .

В селі були хати – 395 , в них 508 кімнат , землянок не було. Господарських будівель – 611 , з них : клуні – 19 , амбари – 65, інші будівлі – 531 , млини вітряні – 6, водяні – 2, возів -506, гарб – 7, саней – 3, плугів дерев’яних -107, металевих –64, борон – 603, сох з ралом -118, молотарок кінних – 4, віялок – 10, коней – 386, молодняку – 43, волів – 474, молодняку – 362, корів – 362, овець – 331, свиней – 234, вуликів – 50.

Приватної землі не було, поміщиків також не було , вся земля була розділена на 567 наділів по 5,5 десетин , під городами 360 десетин , всього землі було 3939 десятин , 208 – необробленої , всього землевласників було 382 , найману силу використовували лише 30 господарств. Всі фактичні власники землі користувались наділеною землею.

Польова земля розділена на дві частини по 2,6 паїв , сади та левади в рахунок не йшли. За хазяїнами числилася 91 десятина казенних садів , які поступово приватизувалися.

Переділи землі відбувалися один раз на три роки. За гроші можно було орендувати землю лише на рік, в оренду здавалися казенні землі – 2470 десятин.

Чим займалося населення : землеробством – 207 сімей, землеробством і торгівлею – 1 ,землеробством і ремеслом – 1 , ремеслом і промислом – 25 , державною службою – 3 , мали вільні професії – 1 ,на заробітках – 4 .

За національним складом населення села становило : 2081 особа – росіян, 26 – євреї. За соціанальним походженням : 379 сімей – колишні військові поселенці , 1 – колишній кріпак, 2 – міщани.

1886 році в селі була відкрита церковнопарафіяльна школа в найманому приміщенні. Заняття проходили з грудня по березень ( з Покрови по Паску) ,в той час коли не було роботи по господарству. Закону Божого в школі був Діонісій Климентів, вчителем – селянин Спиридон Поляков. Навчались 13 дітей різного віку.

Нажаль , в 1962 році була закрита середня школа. Причина – недостаток  учнів у старших класів, за нормами того часу в старших класах повинно було навчатися 45 учнів , а в дійсності було менше. Кількість учнів на початку 60 – х років була велика – в школі навчалося майже 450 учнів і було два паралельних класа.Діти всі не могли розташуватися в приміщіні , тому учні займалися в пристосованих приміщеннях на території села : в приміщенні бившої церкви.

Пройшли роки …. Наша школа відкриває свої двері першокласникам і зі сльозами на очах прощається зі своїми випускниками. За минулі роки неодноразова мінявся педагогічний колектив , але кожен вчитель сіяв добре, розумне, вічне.

До 1968 року були оформлені всі класні кімнати, проведено парове опалення, створений актовий зал, піонерська кімната. відкрита шкільна майстерня, посаджений шкільний сад . Учні обробляли півтора гектара шкільного городу , що давало можливість безкоштовно харчуватися дітям.

Час нестримно плине… Кожен рік школа відкриває двері первачкам , проводжає в широку дорогу під назвою ‘ Життя ‘ своїх випускників . Зміни відбуваються в суспільстві, зміни відбуваються і в житті школи.

У 2000 році ” народним методом” та за допомогою випускниці школи , заступника директора Кіровоградського містгазу Логвинової Т.М. було побудовано газопровід до шкільної їдальні та підключено дві газові плити для організації харчування школярів.

Для покращення теплового режиму в школі теж ” народним методом ” , в короткі терміни , було побудовано газову топкову, проведено газопривід і встановлено газові котли. 5 січня 2004 року загорівся ”блакитний вогник ” , якого з нетерпінням чекали діти , вчетелі, батьки. Не залишилися байдужими до газифікації школи колишні випускники школи : Потєєв Ілля Микитович – допоміг придбати газові котли, Логвинова Т.М – допомогла в виготовленні документації , та виконанні монтажних робіт.

В 2006 році було проведено телефоний зв’язок .У 2008 році було проведено водопосточання шкільної їдальні , завдяки участі колективу школи у конкурсі Фонду імені С.Баторія.На кошти Фонду С.Баторія придбано насос , якій подає воду з колодязя до їдальні.